Оцінювання власного житття, внутрішніх та зовнішшніх ресурсів, можливостей реалізаці власного потенціалу, перешкод на шляху до мети за допомогою інструментів коучингу.
Тімоті Голві, один із засновників коучингу, дав таке визначення коучингу: «Це досягнення максимальної ефективності людини шляхом повного розкриття її внутрішнього потенціалу». Сьогодні коучинг – це керована взаємодія фахівця із людиною задля вирішення проблем, пошуку потенціалу і ресурсів, досягнення мети тощо. Взаємодія фахівця і людини відбувається за допомогою певних методик. Коуч не завжди є психологом, інструменти роботи у коуча і психолога різні. Психолог більше працює з минулим, коуч – з майбутнім. Якщо психолог намагається з’ясувати причину проблеми, заглиблюючись в минуле людини, то коуч допомагає в досягненні поставленої мети, працюючи з сьогоденням і майбутнім. Психолог і коуч доповнюють один одного.
Слово «коучинг» походить від англійського «коч» (coach). Первісно воно означає чотириколісну карету, що отримала назву від угорського села Коч, де була вперше виготовлена (звідти ж пішло слово «кучер»). Через німецьку та французьку мови слово проникло до англійської. Близько 1830-х років зафіксовано перше називанням коучем приватного інструктора чи тренера, котрий скеровує учня на екзамені. До 1861 належить перша назва коучем тренера, котрий готує атлетів до змагань (wikipedia)
У 1995 році мене залучили до українсько-німецького проекту «Дидакичний центр». Цей багаторічний проект був реалізований силами Національної Академії державного управління при Президентові України (остання назва до об’єднання з університетом Шевченка) та Міністерства внутрішніх справ Німеччини. Німецькі фахівці навчали учасників проекту дидактиці та андрагогіці. Учасники проекту, в свою чергу, допомагали викладачам Академії вибудовувати навчальний процес відповідно знань про психологію навчання дорослої людини.
Термін дидактика походить від грецького слова didaktikos — навчаючий і didasko – вивчаючий. Вперше термін дидактика був введений у використання в Німеччині у 1613 р. Саме тоді Кристоф Хельвіг та Йохим Юнг, аналізуючи діяльність відомого мовознавця і прихильника навчання рідною мовою Вольфганга Ратке (1572 - 1635), підготували "Короткий звіт з дидактики, або Мистецтво навчання Ратихія". Вже з назви роботи випливає, що автори трактували дидактику як мистецтво навчання.
Андраго́гіка (від грец. άνήρ (άνδρος) — дорослий чоловік і грец. Αγωγη — вести) — одна з назв галузі педагогічної науки, що охоплює теоретичні і практичні проблеми освіти, навчання і виховання дорослих.
Поняття «андрагогіка» було введене в науковий вжиток в 1833 німецьким істориком педагогіки А. Каппом (книга «Platon's Erziehungslehre, als Pädagogik für die Einzelnen und als Staatspädagogik») і розвинуте у теорію освіти для дорослих американським педагогом Мальколмом Ноулзом[en] (1913–1997).
Психологія навчання дорослих стала моїм захопленням на усе життя. Проте під час аспірантури в педагогічному університеті я дізналася про інші грані психології як науки. Я дуже шкодувала, що не знала нічого про психологію як науку і професію тоді, коли робила вибір майбутньої професії. Я казала собі, що якби почати життя з початку, то я б стала психологом. І навіть пройшла терапію через навчання. Оскільки це робила для себе, то навіть документ про навчання не забирала. Проте навчання мені допомогло вирішити не лише особисті проблеми. Поступово я почала практикувати отримані знання і уміння під час оцінювання соціальних проектів. Один із проектів передбачав коучинг для ветеранів АТО. Спілкування із організаторами і учасниками проекту мене вразили.
Оцінювання соціальних проектів дало мені розуміння, що для багатьох людей війна стала можливістю почати жити тим життям, на яке люди не наважувалися, маючи обов’язки перед родичами, традиції рідного міста чи села, дитячі комплекси, невирішені проблеми, страхи … Деякі люди починали життя з початку не один раз … В окупації я думала «Завтра закінчиться війна. Як жити далі?». Після повернення додому розуміння «як ЖИТИ?» у мене не було. Я робила те, що вимагала ситуація, і раптом почула: «Чому ти кинула психологію?».
Досвід оцінювання соціальних проектів дав розуміння того, що людям після війни потрібний психолог. Так само я знала, наскільки українці бояться психологів і що незначна кількість людей буде займатися ментальним здоров’ям із власної ініціативи. Оскільки я сама дістала сильний стрес через війну, то вирішила «заспокоїти» себе терапією через навчання («Основи психології», «Основи коучингу», проєкт жіночого лідерства «Прогресія») та спілкуванням із психологами, коучами, менторами.
Під час навчання я зрозуміла, що я хочу працювати з людьми, які починають життя з початку через війну в Україні. Я хочу практикувати коучинг із людьми, які прагнуть перезавантаження, які шукають внутрішні і зовнішні ресурси, аби знову жити, які хочуть реалізувати довоєнні мрії і плани, або вирішити проблеми, які виникли під час і після війни.
Під час навчання я також зрозуміла, що коучинг був моїм основним робочим інструментом під час оцінювання соціальних проектів. Я сміливо можу сказати, що коучинг практикую з 2016 року. Більше того, інструменти коучингу і оцінювання доповнюють один одного, як коучинг і психологія.