ПТСР або посттравматичний стресовий розлад – що це хвороба? Чи дійсно потрібно бути ветераном війни, аби тобі поставили такий діагноз? Наскільки цей діагноз страшний? Як довго з ним живуть?
Аби дістати психологічну травму, не обов’язково бути ветераном війни. Це стається з нами, нашими друзями, рідними і знайомими. Дослідження, яке провели Центри з контролю та профілактики захворювань США, виявило: кожен п’ятий американець зазнавав сексуальний домагань у дитинстві; кожного четвертого принаймні раз у житті били батьки так, що на тілі лишався слід; кожна третя подружня пара застосовує фізичне насильство. Чверть із нас росла з родичами-алкоголіками, а кожен восьмий бачив, як його матір ударили чи побили. Хронічне емоційне насильство та недогляд можуть мати для дитини не менш руйнівні наслідки, аніж побиття і розбещення. (Бессел Ван Дер Колк «Тіло веде лік. Як лишити психотравми в минулому»).
Травма впливає не лише на саму людину, але й на її оточення. Більшість жертв згвалтування, учасників бойових дій і дітей, які зазнали сексуальних домагань, намагаються не згадувати про свій травматичний досвід, вдавати, що нічого не сталося, жити далі. Проте мозок не вміє ігнорувати чи забувати такі речі. Будь-яка подія, звук, запах можуть повернути важкі спогади минулого. Це призводить не лише до неприємних емоцій та фізичного дискомфорту, але й до агресії. Жертви можуть втрачати контроль над собою.
Наразі немає чарівної пігулки, яка б позбавила людей важких спогадів і повернула до нормального життя. Проте численні дослідження і багаторічний досвід надання допомоги цивільним і військовим у багатьох країнах дали розуміння не лише роботи людського мозку, а й методики відновлення контролю над своїм життям.
Порушення сну, апетиту, відчуття тіла, хронічний біль у попереку і шиї, фіброміалгія, мігрень, розлади травлення, коліт або синдром подразненого кишечника, хронічна втома та деякі форми бронхіальної астми, раптові спогади жахливих подій та багато інших симптомів супроводжують ПТСР. Емоції та реакції неконтрольовані та непідвладні волі.
Фахівці для кожної людини підбираються свій набір інструментів допомоги.
Перше, що спадає на думку, коли мова заходить про допомогу людям з ПТСР – лікування у психіатричній лікарні. Проте ПТСР долає психотерапія (розмова із фахівцем за певним алгоритмом), спорт (біг, прості фізичні вправи тощо), йога, масаж, підтримка рідних і близьких.
Наразі багато організацій надають безкоштовну психологічну підтримку українцям. Допомога надається професійно та анонімно. На облік у психіатричну лікарні людей, які звернулися до психолога, не ставлять.
Якщо страшно йти психолога, можна звернутися до коуча. Психолог більше працює з минулим, коуч – з майбутнім. Вони не перепишуть вам минуле, але вони допоможуть покращити життя у майбутньому.
***
Одна з ночей під час окупації Київщини нагадувала останні кадри фільму «Не дивися вгору». Ми утрьох вечеряли, пили вино і розмовляли про якісь мирні речі. Час від час ми замовкали, не договоривши слова, потім продовжували розмову. Навколо було пекло. Але ми були у домі. Наші хлопці – на вулиці. Ми лишилися, щоб було кому надати перші медичну допомогу. Добре, що тоді нас не дістало.
У нас на очах розстріляли автівки.
Коли ми переходили на інший бік Житомирської траси (тобто автівками проїхали через трубу під трасою), мені за декілька хвилин страху звело дуже сильно спину.
Було багато чого за час війни, було багато чого і у мирний час. Я вижила. Але вижити і жити – це різні речі.
На фото – я відновлюю здоров’я у тренажерці біля дому.
