До війни я казала собі, що якби почати життя з початку, то я б стала психологом. Війна примусила мене згадати усе, що я знаю про те, як примусити себе жити тоді, коли у тебе на очах гинуть люди, села, міста, коли вмить тебе позбавляють усього, заради чого ти працював усе життя… Я згадувала соціальні проекти, спрямовані на підтримку вимушених переселенців, ветеранів, людей в складній життєвій ситуації, які я оцінювала … Я згадувала учасників проектів, які бачили війну не один раз ... А потім була низка ситуацій, після яких мене запитали: «Чому ти не займаєшся психологією?». Я подумала – а дійсно, чому? І вирішила спробувати для початку коучинг, який протягом останніх багатьох років був одним з основних моїх інструментів. Так я потрапила до Алли Задніпровської та її команди.
Спробувавши коучинг, я зрозуміла, що я хочу працювати з людьми, які починають життя з початку. Більшість з них, як і я, мають постравматичний синдром (ПТСР). І тому мені, окрім коучингу, потрібні хоча б базові знання із психології та спеціальні знання по роботі із психотравмою. Так я потрапила на дистанційний курс «Основи психології» та викупила усі підручники по роботі із психотравмою.
Після державної служби і громадського сектору сказати усім, що я коуч, звичайно ж, складно. І я подала заявку на участь у проекті «Прогресія». І стала однією із 100 учасниць проєкту (заявок було більше 600). Цей проект для жінок, які бажають змінити себе та впроваджувати зміни. Програма проєкту передбачає аж 10 індивідуальних годин роботи для кожної з учасниць з менторками, психологами та тренерками. Результатом цієї роботи стане перезавантаження та наведення фокусу, персональний план розвитку та аудит поточних питань у кар’єрі, проектних та житті. Також будуть лекції , спрямовані на те, що б учасниці проєкту позбутися невпевненості в собі, зрозуміли свою силу, створили стратегію розвитку власних життя та кар’єри, розвинули особистий бренд тощо.
Оцінювання я не кидаю, оскільки оцінювання чудово вписується у мої подальші плани, і я, з моїми новими знаннями і уміннями, чудово вписуюся в оцінювання. Планів у мене багато, а можливості з’являються під бажання.
Фото із серії «А завтра була війна … » було зроблене 30 грудня 2021 року.
Тоді я планувала інше життя. Але я зараз кажу так само, як казали учасники проектів, які я оцінювала: «Якби не війна, то я в не наважився/лася зайнятися тим, чого дійсно хотів/ла».
