Нещодавно отримала таке приємне повідомлення:
«Маю приємність повідомити про підтримку Вашого дослідження у межах конкурсу індивідуальних дослідницьких робіт «Як громадський сектор наближує перемогу. ДОСЛІДЖУЄМО». Ми щиро радіємо можливості з Вами співпрацювати та разом досліджувати діяльність громадянського суспільства під час війни. … ІСАР Єднання»
Ідея щодо дослідження феномену самоорганізації і гуртування українського суспільства під час війни виникла влітку 2022 року, майже відразу після деокупації Київської області.
Війна мене застала вдома, у м. Ворзель Київської області. З початку повномасштабного вторгнення і до деокупації Київської області я знаходилася в епіцентрі активних бойових дій. Я на власні очі бачила, як люди, які ще вчора не вірили у війну, голими руками зупиняли ворога і намагалися вберегти чуже майно, чужих тварин, допомагали вижити один одному у пеклі війни. Вже в перші числа березня я возила з Києва гуманітарну допомогу, яка туди потрапила з Європи за допомогою великої кількості не знайомих раніше між собою людей. Навіть у тих умовах мене вразила здатність людей миттєво вирішувати будь-яку проблему. Оскільки я сама була учасником тих подій і сама за мить вирішувала будь-яке питання за допомогою зовсім незнайомих мені людей, то мене зацікавило, що стало чинником такого гуртування і самоорганізації українського суспільства під час війни? У мене виник професійний інтерес зафіксувати не лише власний досвід, а й досвід інших учасників цих подій, зрозуміти яка мотивація не лише українців, а й людей, які обрали Україну для проживання чи професійної діяльності, до того, аби ризикувати власним добробутом і життям? Після деокупації Київської області я поділилася своїми думками з колегами з Української Асоціації Оцінювання.
Опираючись на професійну спільноту та методологію, яка зазвичай використовується під час оцінювання політик, програм та проектів, я разом з М.Савва, О.Павленко, О.Мазурик ініціювали дослідження українського супротиву російській агресії.
Члени Української асоціації оцінювання з першого дня війни спрямували свої зусилля та ресурси на інформування міжнародної спільноти про те, що відбувається в Україні через професійну мережу і особисті контакти. Водночас члени Асоціації долучилися до усіх ініціатив, спрямованих на боротьбу з агресором, на допомогу ЗСУ, ТРО, вимушеним переселенцям, на підтримку людей, які лишилися в окупації, на визволення військових і цивільних полонених, на документування воєнних злочинів, на відновлення зруйнованого житла та інфраструктури тощо. Оскільки члени Асоціації стали не лише свідками, а й активними учасниками супротиву російській агресії, то вони мають підстави вважати, що невдалий бліцкриг та успішне протистояння російській агресії – це результат самоорганізації та гуртування українського суспільства (людей, які належать до різних етнічних, релігійних, політичних, професійних груп) з метою протистояння ворогу. Українське суспільство було не лише не готове до війни, а й заперечувало її ймовірність, проте з перших годин війни почали створювати численні громадські ініціативи, об’єднання та волонтерські групи у відповідь на події та потреби, в умовах надзвичайного ризику і невизначеності. Ці ініціативи діють як на постійній, так і на разовій основі. Наразі важко перерахувати усі види діяльності, які започаткували і здійснюють українці задля перемоги. Так само важко сказати, яким чином українцям вдається практично миттєво вирішувати питання, до вирішення яких виявився не готовим уряд, профільні та міжнародні організації. Неозброєним оком видно, як в країні формуються горизонтальні зв’язки серед українців, як вони пронизують усі сфери життєдіяльності людей, як удосконалюються інструменти взаємодії, як вибудовується і міцнішає інститут репутації. Процеси самоорганізації та гуртування українського суспільства під час повномасштабної війни є феноменальними з точки зору масштабів, результативності та ефективності вирішення проблем, ігнорування соціальних та інших статусів, здатності опановувати нове, інвестувати власні час, ресурси і життя заради майбутнього країни. Ми використовуємо терміни «самоорганізація» і «гуртування», оскільки вони по-різному характеризують об’єднання людей. «Самоорганізація» - це об’єднання людей із подальшим створенням організації, яка можу мати або може не мати юридичну реєстрацію. «Гуртування» - це разове або об’єднання людей задля вирішення проблеми, без створення організації.
Об’єктами дослідження стали будь-які форми гуртування і самоорганізації людей, спрямовані на подолання російської агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо. Результати дослідження дають розуміння факторів і мотивації гуртування та самоорганізації українського суспільства під час повномасштабної війни в Україні.
Станом на зараз завершений перший етап дослідження. Першими висновками я поділилася на заходах, присвячених питанням України, в різних країнах Європи. Результатами зацікавилися фахівці з інших країн – журналісти, викладачі навчальних закладів, аналітики тощо. Вони підтримали ідею дослідження, оскільки, на їх думку, дослідження має прикладне значення:
· ми зафіксуємо результати і вплив так званого природнього експерименту для подальшого мультидисциплінарного вивчення;
· ми можемо виявити особливості (характеристики) українського суспільства, які допоможуть розвіяти міфи та російські наративи щодо України;
· ми набуваємо нових знань у сфері соціальної психології;
· у низки фахівців є бажання скористатися емпіричною базою для того, аби зрозуміти, що об'єднує українців у боротьбі за власну незалежність, і чи можна цю характеристику (особливість) культивувати в росіян чи білорусів для протистояння авторитарному та тоталітарному режиму.
Основним продуктом дослідження буде аналітична стаття, яка об’єднає усі результати дослідження. Результати дослідження будуть презентовані на відкритому заході у м. Київ, опубліковані на ресурсах Української Асоціації Оцінювання та інших вітчизняних інтернет-ресурсах, поширені серед членів та партнерів Української Асоціації Оцінювання; презентовані на заходах, присвячених питанням України в Україні і за її межами; поширені серед журналістів, науковців та фахівців. Також можливе використання результатів дослідження на міжнародних інтернет ресурсах. Емпірична база дослідження буде збережена та доступна для фахівців з метою наукового опрацювання.
Зацікавлення щодо результатів дослідження наразі ми бачимо від експертного середовища, проте сподіваємося, що кінцеві результати дослідження будуть корисними для міжнародних організацій та організацій громадянського суспільства, ЗМІ, наукових установ та аналітичних центрі, просвітницьких організацій, влади.
Наші очікування щодо дослідження:
· зафіксувати досвід людей щодо гуртування та самоорганізації під час повномасштабного вторгнення,
· виявити мотивацію до протистояння ворогу саме у такий спосіб;
· з'ясувати масштаби (форми, види діяльності, напрямки, сфери) гуртування та самоорганізації людей під час війни;
· виявити співвідношення впливу влади та самосвідомості у будь-якій діяльності;
· виявити відмінності українського громадянського суспільства (у порівнянні з сусідніми) щодо самоорганізації в умовах кризи та війни.
Окрім того, ми очікуємо дізнатися:
· яка мотивація людей з іншим громадянством серед цивільних в Україні долучатися до протистояння російському агресору?
· чи є такі характеристики українського громадянського суспільства, які можна культивувати в інших країнах?
Методологія дослідження передбачає напіструктуровані глибинні інтерв'ю з людьми, які долучилися до супротиву під час війни в різних формах, індивідуально і колективно, в Україні і поза її межами тощо. Це можуть бути люди:
· будь-якого віку, статі, релігії, сфери професійної діяльність, політичних вподобань, місця народження чи нинішнього проживання, соціального чи іншого статусу тощо;
· які на момент інтерв’ю беруть участь у волонтерських[1] ініціативах або були ініціаторами подібних ініціатив;
· є представниками як локальних (населений пункт), так і регіональних, загальнонаціональних і міжнародних (у випадку, коли до ініціативи долучалися люди чи організації з інших країн, діаспори) ініціатив;
· які діють поза рамками своїх функціональних обов’язків, повноважень тощо на .
Тобто, це люди, які є представниками влади, і діють в рамках своїх повноважень, або організовані владою будь-якого рівня, не є об’єктом дослідження. Водночас для дослідження важливі випадки саме волонтерської діяльності у представників влади. Для дослідження також важливо виявити, як влада допомагає неурядовим і неформальним ініціативам, спрямованим на супротив російській агресії.
Дослідження передбачає 3 етапи.
Мета першого етапу дослідження - створити передумови для вивчення феномену самоорганізації та гуртування людей задля протидії України російській агресії.
Мета другого етапу дослідження - виявити фактори та мотивацію гуртування і самоорганізації людей на подолання російської агресії, захист суверенітету і територіальної цілісності України, збереження незалежності, протидію інформаційній війні і пропаганді у медіапросторі тощо.
Мета третього етапу дослідження - узагальнити та оприлюднити результати попередніх двох етапів дослідження.
Терміни виконання дослідження
7 серпня - січень 2024 року. Презентація результатів дослідження - лютий 2024 року
Під час повномасштабної війни в Україні, яка розпочалася в лютому 2022 року, український народ продемонстрував усьому світу неймовірне прагнення до перемоги. Водночас ця трагедія стала природним експериментом, яка демонструє не лише певні якості українського народу, а й сучасні тенденції, виклики, можливості українського суспільства. Узагальнення результатів природного експерименту може стати внеском до теорії війни, політології, соціальної психології тощо: український досвід відрізняється від загальновизнаних ідей у цих наукових сферах.
Якщо є бажання взяти участь у дослідженні, то лишіть, будь ласка, свої контакти у формі: https://forms.gle/15b8b1Jx3voa5bwu8
[1] Волонтерська ініціатива передбачає будь-яку діяльність – від плетіння сіток, шкарпеток чи балаклав до виготовлення зброї чи спеціальної техніки, забезпечення людей чи тварин харчами, одягом, предметами першої необхідності, надання медичної допомоги чи забезпечення медикаментами, надання перукарських чи психологічних послуг, надання можливостей і потужностей бізнесу для потреб армії, територіальної оборони, волонтерів, надання консультаційних, інформаційних чи будь-яких інших послуг задля вирішення проблем і задоволення потреб військових, цивільних, полонених тощо. Для дослідження немає значення сфера професійної діяльності людини (державна, громадська чи бізнесова).
